вівторок, 16 жовтня 2012 р.

Проблема жанрової класифікації партесної музики

Констатуємо факт - така проблема є. Мій допис покликаний лише окреслити проблему, її вирішення – справа майбутнього.

Існує кілька класифікацій:

І. За виконавським складом (3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 12 і більше голосів; із перелічених – в науковому обігу відсутні 7, 9 та 11-голосі партесні твори). Існує тенденція поділу всіх зазначених варіантів на:
   1) твори з кількістю голосів до 6;
   2) з кількістю голосів понад 8.
У кожній із цих груп можливий також поділ:
  1а) 3-4 голоси;
  1б) 5-6 голосів;
  2а) 8-12 голосів;
2б) більше 12 голосів.


ІІ. За конструктивними ознаками побудови багатоголосся (постійне - змінне). Така класифікація широко використовується, зокрема, російськими дослідниками. Для виявлених українських пам’яток партесної музики вона не актуальна, оскільки зразки «постійного багатоголосся» серед українських партесів не знайдені: в усіх виявлених українських партесах використовуються принципи «концертування» (змагання окремих груп вокального ансамблю), тобто це – «змінне багатоголосся».


ІІІ. За текстом – духовні та світські. Більш детальна класифікація духовних у системі богослужбових жанрів («Служба Божа», «Канон», «Стихира», «Тропар» та ін.). Також поділ за текстами на прозові та віршовані. Ця класифікація є зовнішньою (за позамузичними ознаками), але вона одна із найбільш поширених. Приналежність твору до того чи іншого богослужбового жанру визначає умови виконання партесів, а також форму і композицію творів.

IV. За переважаючим афектом: віватно-панегіричні (прославні) та лірико-драматичні (покаянні). Класифікація за цією ознакою є найменш однозначною і найбільш суперечливою. Такій класифікації не завжди піддаються великі твори з різноафектними частинами (служби Божі, канони…). Крім того, характер партесного твору безпосередньо пов’язується з текстом, тому ця класифікація здебільшого може бути замінена більш докладною текстовою класифікацією.

 ***
Зараз найчастіше застосовується спосіб класифікації, запропонований Н.О. Герасимовою-Персидською для партесів змінного багатоголосся із долученням «постійного багатоголосся» як окремої одиниці у класифікації. Т.ч. поєднано 1-ий та 2-ий із описаних вище типів класифікації. Утворюється три групи творів:
-  партесні концерти (на 8 і більше голосів, змінне багатоголосся);
- партесні мотети (на 6 і менше голосів, на практиці застосовується до 5-ти та 6-голосся);
- постійне багатоголосся (переважно гармонізації знаменних наспівів, 3-4 голоси).

Ця класифікація спирається на наявні у науковому обігу пам’ятках у момент її формування і доповнена «постійним багатоголоссям» (зрозуміло, що зразки «постійного багатоголосся» не можуть бути віднесені до «мотетів», хоча початково весь поділ базувався саме на розрізненні за типом виконавського складу – до шести голосів і більше восьми).

Водночас, певною проблемою є класифікація 3-4-голосся концертного типу (чи відносити їх до «мотетів»?), класифікація великих творів на зразок служби Божої та канона – чи називати їх «концертами» (зрозуміло, у випадку, якщо тип багатоголосся змінний)? Проблемним також є описовий характер класифікації у системі богослужбових жанрів (такі великі жанри як служба чи канон ставляться на один класифікаційний рівень із тропарями і т.п.).

….До слова, існують також позажанрові класифікації: 

А. За часом створення (часто перегукується із текстовою класифікацією: партесні твори на никонівські та дониконівські тексти).
Б. За авторством: анонімні та авторські (найбільш мобільна класифікація).
В. За країною: українські, російські. Ця класифікація потребує більш докладного наукового обґрунтування у майбутньому.

 Якщо у Вас виникли думки з приводу публікації або Ви маєте альтернативну точку зору - прошу писати в коментарях.

3 коментарі:

  1. Богдане, коли у свій час я вивчала збірку партесних мотетів з Нові Сада Ніни Олександрівни (перепрошую, не маю зара під рукою, тому неточна можу бути), я собі засвоїла викладене у передмові розрізнення: партесний мотет - партесний концерт. можливо, воно було якось імпліцитно закладене... але ж мені це було досить зрозуміло: а) кількість голосів 2) масштаби, 3) тематика (у піст чи в будень - у свято).
    якось так.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Пані Олено! Ви праві. Але погодьтеся, що класифікація такого розмаїтого явища як партесна музика мусить бути більш розгалуженою. Мені здається, Ніна Олександрівна не ставила перед собою завдання створити цілісну і всеохопну класифікацію. На тому етапі метою було дати лише початкову диференціацію всередині партесного стилю. Але нині проблема чіткої класифікації, як на мене, стоїть досить гостро. Відчув це, коли на одному тижні у розмові з трьома зовсім різними людьми раптом "спливло" питання класифікації щодо партесної музики. Наприклад, в тому ж сербському рукописі серед мотетів є Служба Божа. І що робити? За масштабом досить велика, за кількістю голосів - ні. А якщо виділяти "мотети, концерти та служби Божі", то виходить невідповідність рівнів порівняння. Крім того, серед восьмиголосих творів мені траплялися твори, ближчі за принципами організації цілого до мотетів (у нинішньому розумінні). І навпаки... Можливо, ці відмінності скоріше часові або територіальні, ніж підстава виділяти різні жанри. Поки ми надто мало знаємо про партесну музику. Але саму проблему класифікації потрібно ставити і говорити, що це - проблема.
      Я бачу вирішення цієї проблеми приблизно так.
      а) Розробка чітких принципів і критеріїв класифікації у межах кожної із перелічених систем класифікації (можливо, я якусь забув або пропустив? Або якась є, на Ваш погляд, зайвою? Цікаво почути думки із цього приводу). Відтак класифікація твору в кожній із цих площин.
      б) Визначення місця кожного твору на перетині всіх систем класифікації шляхом зазначення його місця в кожній із них.

      Принцип приблизно той, що використовується і зараз, але...
      Проблема в пункті "а": слід детально пропрацювати кожен критерій і визначити їхню кількість та якість. Крім того, тут можуть бути різні погляди різних науковців...
      Щодо етапу "б", то це майже те саме, що робиться і зараз, коли описується партесний твір. Різниця лише у тому, щоб зазначити місце твору в УСІХ системах класифікації. Для цього треба визначити вичерпний перелік цих "усіх" принципово важливих систем класифікації. А як Ви думаєте?

      Видалити
  2. Богдане, багато тут питань, давайте потрошку.

    власне
    чому б і не виділяти "концерти, мотети та Служби Божі" - у сенсі ordinarium та proprium? недільний чи святковий концерт виконується на місці, де зазвичай (у будень чи в піст) співається псалом чи запричасний стих. можна виконувати також до або після служби. А служба - вона і є служба.

    а взагалі цікава Ваша ідея щодо різнорівневих класифікацій. вона-то не нова, але стосовно партесу може бути дуже плідна. Адже що є істина? не є ж бо одного значення, але є хмарина несуперечливих значень, хіба ні?

    ...от написала Вам учора, а нині рано думала про це і пригадувала, як студенткою любила типологію (я писала диплом фольклористичний). а за багато років, коли довелося працювати з циганами, раптом усвідомила: є явища, де класифікація розгалужується до такої міри, що просто перестає виконувати своє основне завдання. і тоді найцікавіше, найнеповторніше, найунікальніше - лишається поза класифікацією. і то прекрасно.

    якось так.

    ВідповістиВидалити