субота, 19 січня 2013 р.

Відмінності між жанрами партесного та хорового концерту.

Вирішив написати нарешті статтю "Хоровий концерт" для української Вікіпедії (чому досі ніхто такої не написав???). І от у процесі написання з'явилася думка зробити порівняльну табличку, де були б показані ключові зовнішні відмінності цих двох жанрів, які з першого погляду дозволяють відрізнити партесні концерти від хорових. Все це ніби й загальновідомо, і все ж...  Можливо, хтось саме з цієї таблички дізнається щось нове, тому вирішив розмістити її на своєму блозі.




Партесний концерт
Хоровий концерт
Час побутування, персоналії
Кінець 16 – перша половина 17 століть.
Доба Бароко.
М.Дилецький, В.Титов, С.Пекалицький, І.Домарацький, Г.Левицький та ін.
Друга половина 18 століття.
Доба Класицизму.
М.Березовський, Д.Бортнянський, А.Ведель та ін.
Композиція
Твір побудований вільно, часто - одночастинний з внутрішнім поділом на розділи або без такого поділу. Кожного разу композиційне рішення індивідуальне і здебільшого залежить від канонічного церковного тексту. Структура твору підкоряється текстові.
Твір циклічний, часто чотиричастинний. Межі між частинами чіткі, що підкреслюється темповим і динамічним контрастом. Деякі (або всі) частини мають раціональну внутрішню організацію з поділом на розділи. Фрагменти тексту можуть вільно повторюватися, переставлятися місцями і т.п. Текст підкоряється задуманій структурі твору.
Кількість фактурних голосів
Твори на 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 12, 18 і більше голоси (партії).
Твори на 4 голоси-партії (зрідка можливі divisi у різних партіях, тоді реальна кількість фактурних голосів ситуативно збільшується – здебільшого у творах А.Веделя). Часом із хору виділяються солісти.
Виконавський склад
Голоси хлопчиків та чоловіків. Виконання вокальним ансамблем. Кількість співців на кожну партію: 1-2 (у творах на 12 і більше партій у кожній партії – один співак).
Чоловічі та жіночі голоси (голоси хлопчиків можуть замінюватися жіночими голосами). В кожній партії від 3-4 до 25 або більше співаків.
Рукописи
Кожна партія фіксується в окремому рукописі і записується київською квадратною нотацією, в т.ч. без тактових ліній. Позначення характеру (темпу) виконання відсутні. Динамічні позначення кириличні (г – «голосно», т – «тихо»).
Можливий партитурний запис. Нотація західноєвропейського зразка, ідентична до сучасної. Використовуються італійські позначення характеру (темпу) виконання та динамічних нюансів.