Продовжую розпочату серію публікацій під загальною назвою «Як
прочитати київську квадратну нотацію і розшифрувати партесний твір».
На відміну від сучасної, у
київській нотації використовувалися лише зафарбовані голівки нот. Із цим
пов’язана особливо незвична для сучасного музиканта форма нот трьох найбільших
тривалостей, які нині мають білу голівку.
Половинна нота у київській
нотації має таку ж голівку, як і всі дрібніші ноти (читайте попередню публікацію), однак замість звичного
штиля справа у неї є невелика рисочка. Ця рисочка, на відміну від традиційного
штиля, виступає за межі голівки ноти як вгору,
так і вниз:
Ціла нота складається з двох
голівок (тої ж форми, що й у всіх дрібніших тривалостей), штиль або рисочка відсутні. Голівки-картоплини розташовуються одна
над одною на відстані терції, однак нота, яку вони разом позначають,
знаходиться між ними:
Той же принцип спостерігаємо
у сучасному позначенні басового ключа (ключ Фа), який має дві крапочки на відстані терції
– вони ставляться так, щоб позначена ключем нота фа малої октави знаходилася
між ними.
Графічне позначення бревіса
(тривалості, вдвічі довшої за цілу) поєднує у собі ознаки половинної та цілої:
має дві голівки (як ціла нота), які об’єднуються рисочкою справа (рисочка така
сама, як у половинної ноти):
Бачимо, що у київській нотації
порівняно із сучасною найбільше відрізняється графіка саме бревіса, цілої та
половинної нот. Варто зазначити, що старовинні тривалості, більші за бревіс (лонга й
максима), у київській нотації вже не використовувалися – так само, як і зараз.
Остання нота твору або його самостійних частин, яка триває цілий такт (не залежно від розміру), у різних
почерках має різне накреслення. Найчастіше це бревіс з додатковими
елементами: перед та після нього можуть бути додаткові рисочки, до того ж після ноти
зазвичай є розчерк – у почерках першої половини 18 ст. він досить пишний,
у давніших рукописах розчерк більш скромний. Наприклад, остання нота може
виглядати так:
На цьому про ноти у київській квадратній нотації все.
Чекайте наступні публікації про паузи, ключі, знаки
альтерації, а також про такти і тактові розміри.