Різдвяний концерт "Ликують ангели"

Наближається Різдво Христове, тому поговоримо про один із різдвяних партесів. Це п'ятиголосий партесний концерт із рукопису, що нині зберігається у м. Нові Сад (Сербія). Раніше в цьому блозі я вже писав про два сербські комплекти поголосників, що походять із України, але зберігаються в бібліотеці "Матице Српска" в місті Нові Сад (Сербія).

Концерт "Ликують ангели" досить цікавий своєю юбіляційною технікою, а також своєю поліфонічною технікою. Традиційно вважається, що партесні мотети (до яких належить і цей твір) мусять виконуватися хором, не розділеним просторово у храмі на окремі групи. Але такі зразки як цей концерт з усією очевидністю свідчать про протилежне. Оскільки тут головним композиційним принципом є імітаційне повторення того ж матеріалу на тій же висоті у різних голосах, можемо зробити висновок, що композитор розраховував саме на просторовий ефект - на антифонне виконання твору. Виходячи із музичного матеріалу, хор у цьому творі мусить бути поділений на такі групи:
А) дишкант І з басом І
Б) дишкант ІІ, дишкант ІІІ та бас ІІ

Концерт невеликий, але дуже гарний. Усім бажаю приємного слухання. Веселого Різдва!

Розшифровані фрагменти з найдавнішого партесного рукопису (фрагменти "бемулярної" Служби Божої з львівських партесних аркушів першої половини 17 ст.)

Львівські аркуші - це одна із найдавніших серед нині знайдених пам'яток партесної музики. Аркуші у дуже поганому стані (вони були підкладені як наповнювач для товщини в палітурку іншого рукопису, де були випадково знайдені під час реставрації цієї обкладинки і вперше описані М.Дещицею). В запису на цих аркушах збереглися уривки двох Служб Божих. Орієнтовний час створення рукопису - перша половина 17 ст. Розшифрувавши окремі аркуші, можна скласти дво- та триголосі фрагменти згаданих Служб. Однак видно, що партії частини голосів втрачені.

Зараз пропоную послухати 5 фрагментів з ре-мінорної Служби (вона має при ключі один бемоль, що досить рідкісно для  більш пізніх партесів; зазвичай такі Служби називали "бемулярними", якщо не було іншої назви). Всі п'ять запропонованих фрагментів досить короткі, оскільки це повторення молитовного заклику "Kyrie eleison". Можна припустити, що "бемулярна" Служба Божа розрахована не менш, ніж на 4 голоси, і не більш, ніж  на 6 голосів.У запропонованому варіанті аудіо реконструйована і додана партія лише одного голосу - баса (її додання до наявного автентичного 3-голосся мінімально необхідне для вірного слухового враження).

Цей партесний твір вельми цікавий: він підтверджує думку про поступовість еволюції партесного стилю. Тут одночасно відчувається як сильний вплив західноєвропейської ренесансної поліфоннії (тканина набагато поліфонізованіша, ніж відомі нам, більш пізні партесні твори), так і особливості музичної мови, які стануть визначальними для центрального і пізнього етапу розвитку партесної музики (розбіжності із західноєвропейськими нормами голосоведення та ін.). Найяскравіше така близькість до більш пізнього партесного стилю простежується у п'ятому із запропонованих "Kyrie eleison".

Планую згодом викласти у блозі інші розшифровані фрагменти із львівських партесних аркушів. Тому читайте наступні публікації.

Пропоную до Вашої уваги ще один щойно розшифрований мною, дуже гарний партесний твір - Службу Божу, яка в рукописі має заголовок "Служба Божа Дума". Вважається, що "Дума" - це ім'я композитора, що її написав. Але порівняємо це позначення авторства з іншими, що є в київських партесних рукописах. Зазвичай ім'я автора дається у родовому відмінку або у формі присвійного прикметника (відповідає т.зв. присвійному відмінку): Титова, Домарацького і т.д. (так само й ім'я дарувальника, наприклад, "недостойного... Герасима Подольського"). У тому ж зшитку нотних аркушів, поряд із нашою Службою,  тим же почерком записана "Служба Божа Грицькова". Тут ім'я автора також дано у присвійному відмінку (присвійний прикметник), а не у формі називного відмінка іменника. Отже, узагальнивши ці спостереження, можна стверджувати, що слово "Дума" в заголовку твору відповідає на питання "кого?", а не "хто?". Тобто, "Служба кого?" - "Дума". Відтак ім'я (прізвище) автора у називному відмінку іменника - Дум.

Водночас, певні міркування дозволяють зробити припущення, що насправді "Дума" - це не ім'я композитора, а підзаголовок цієї Служби. Все ж, візьмемо за основне перше припущення і вважатимемо, що написав цю Службу композитор на прізвище Дум, тим паче, що ніяких більш конкретних вказівок на авторство цього твору в рукописі немає.

З музичної точки зору ця Служба дуже цікава, відчувається рука вправного майстра партесного письма. Прийоми імітаційної поліфонії використовуються досить мало, натомість дуже цікава композиційна, ритмічна та гармонічна сторона твору. Всі музичні барви яскраві, гармонічна пульсація надзвичайно різноманітна, але завжди логічна. Композитор досить економно поводиться із музичним матеріалом: цікавий ритм, що з'явився один раз, тут же повторюється якраз стільки, щоб запам'ятатися, але не набриднути, характерна поспівка, що пройшла в одному  голосі згодом може повторитися. Цілісність твору збільшується також шляхом повторень музичного матеріалу. Кожна музична побідова чітко структурована, що забезпечується чіткою системою кадансів із використанням всіх можливих, але типових і тому приємних для слуху кадансових формул. Жива, колоритна вертикаль твору: в межах звичної для партесів консонантності вертикалі, що складається переважно в тризвуки та секстакорди, композитор не боїться викори стовувати "порожні", безтерцеві кварто-квінтові вертикалі. Гармонічні послідовності також вражають свіжістю і колоритом - зокрема, це стосується гамоподібних висхідних "шлейфів" із двох і більше тризвуків, де майже всі голоси рухаються паралельно  вгору. Створюється незабутній ефект екстатичного прагнення вгору, музика ніби виривається понад куполами храму і урочисто лине до неба:

Як і обіцяв, пропоную послухати концерт "Во всю землю" Аноніма І (з рукопису 122/118 зібрання Софійського собору, текст стихири 3-го гласу вечора напередодні четверга). Запис зроблений так само, як і попередній (див. попередню публікацію в блозі):

 

Концерт цікавий тим, що тут використано чимало поліфонічних прийомів, є різноманітні ансамблі, а основна - початкова - тема повторюється протягом твору тричі, кожного разу у більш високому регістрі й у більш світлих тембрах голосів (спочатку у баса і двох тенорів, потім у баса і двох альтів, згодом у тенора і двох дишкантів). Ансамблеві розділи, де проводиться ця тема, перемежовуються більш урочистими розділами tutti.

Нещодавно я розшифрував два дуже цікаві концерти на вісім голосів з рукопису за шифром 122/118 С (зібрання Софійського собору). Обидва твори записані одним і тим же почерком, і цей почерк навряд чи належав переписувачеві (він відрізняється від усіх інших почерків у комплекті 122/118, крім того, у нотному тексті відсутні помилки, що також є непрямим доказом того, що це автограф, а не копія).

Після розшифровки вдалося помітити високий ступінь використання остинатних поліфонічних прийомів - нескінченних канонів, техніки Stimmtausch та поліостинато. Загалом, обидва твори навіть на перший погляд стилістично досить близькі. Отже, можна припустити, що вони належать перу одного автора.

Використовуючи власний метод  статистичного аналізу спорідненості стилю восьмиголосих партесних творів мені вдалося підтвердити гіпотезу про те, що ці два твори належать одному авторові (пропоную називати його Анонімом І).

Цікава деталь - концерти записані на тих же аркушах, на яких занотований один із творів І.Домарацького (як вважається, автограф). Отже, даний нотний запис здійснено після Домарацького. Якщо це справді автограф (тобто, ноти обох концертів написані рукою автора), можна припустити, що  його автор був сучасником І.Домарацького (перша половина 18 ст).

Пропоную послухати один зі згаданих двох творів - богородичну "Зрящі Т" распинаема, Христе" (дониконівський текст богородичної 6-го гласу вечора напередодні п'ятниці). На жаль, цей твір століттями не виконувався, тому зараз є лише електронний варіант його звучання (запис стереофонічний, оскільки твір розрахований на антифонне виконання):

У наступних публікаціях слухайте ще один виявлений твір Аноніма І - "Во всю землю".